Голвей

Навіть птасі не годиться жити без своєї Батьківщини або подих рідних українських традицій на чужині.

Ось нарешті з'явилася можливість поділитися з усіма Вами нашим українським життям в Ірландії. На жаль, чи скоріше на щастя, перебуваючи за тисячі кілометрів від рідної нам землі, ми мали можливість познайомитися з чудовими людьми, теж українцями, тут, у західній столиці Ірландії - місті Голвей (Galway).

Ось вже більше семи років ми товаришуємо, і навіть більше, ми вже велика родина. У даний момент наша громада складається з семи родин, і ми усіма силами намагаємося дотримуватися усі українські традиції, знайомимо наших дітей з прекрасними звичаями святкування дня св. Миколая у грудні, Різдва та Старого Нового Року «Миланки» у січні, та Великодня навесні.

Святий Миколай - це зараз невід'ємна частина Різдва, сезон миру і великодушності серед усіх народів. І, тим не менш, у кожного народу свій новорічний герой, у нього є багато спільного із своїми братами, однак існують і відмінності. Наприклад, український Миколай носить вбрання архієрея, американський Санта Клаус - це веселий хлопець в обшитої білим хутром червоному одязі, а російський Дід Мороз - це добрий старий зі своєю незмінною супутницею Снігуронькою.

До українських дітей св.Миколай приходить в ніч з 18 на 19 грудня, подарунки чарівним чином опиняються під подушкою у дитини, а не під ялинкою як це прийнято у Діда Мороза чи Санта Клауса. Неслухняні діти отримують в подарунок різки, які символізують покарання за пустощі. Найчастіше, це тільки загрози батьків, насправді більшість дітей знаходять під своїми подушками очікувані подарунки. Зате, яка радість наших дітей, які отримують подарунки до дня св.Миколая, потім на ірландське Різдво, а в деяких сім'ях ще і на Новий рік! Подарунки частіше символічні, зате діти знають - у кожного народу свої традиції, а Санта існує в різних іпостасях.

Відповідно до українських традицій, 6 січня ми готуємося до Святої Вечері. На столі повинно бути дванадцять різних пісних страв. Оскільки кожен рік ми святкуємо Різдво разом, отже і приготування до столу також спільне. Усі присутні, дорослі та діти, одягають вишиванки, обов'язковою є і молитва перед вечерею.

Обовязковим на Різдво є колядування, на Старий Новий Рік також ходимо з дітьми по домівках знайомих, співаємо колядки та засіваємо господарів пшеницею. Існує повір'я, що колядників обов'язково треба впустити у домівку, а посіяна пшениця і звучні колядки обов'язково принесуть щастя у Новому Році!

Негативним моментом є те, що як раз 7-го січня ірландські школи відкриваються після зимових канікул. Саме тому, українське Різдво 7-го числа, більше схоже на буденний день, ніж на свято. Було б значно простіше, якщо б Україна перейшла на Григоріанський календар, щоб святкувати усі свята разом з усім світом.

Навесні, до світлого дня Воскресіння Христового, ми обов'язково печемо Паску, намагаємося разом з дітьми розфарбовувати великодні яйця та писати писанки. Власноруч змайструваои  з металевої  пушки писачки для розписування яєць воском. Це цікава і кропітка робота вимагає терпіння та фантазії. Цікаво, що в різних куточках України по-різному печуть Паску, у деяких регіонах її називають Пасхальним Куличем, існує багато різних рецептів. Дивно те, що познайомившись тут, за океанами, ми більше дізнаємося про традиції свого народу.

Кілька років тому на Фестивалі Міжнародної Культури, організований місцевим Community Сentre, ми представляли Україну. Крім традиційних борща та вареників приготували також і культурну програму. Виступ починали з вступного слова про Україну, а далі наш невеличкий творчий колектив у кількості восьми чоловік представив глядачам кілька українських народних пісень під акомпанемент клавішного синтезатора та гітари. Перед кожною піснею відтворювали невеликі жартівливі сценки, які англійською мовою переказували короткий зміст пісень. Яскраві традиційні українські костюми сподобалися ірландцям настільки,  що наші фотографії потрапили на сторінки місцевої газети.

Однак і в повсякденному житті існують моменти для гордості за свою країну. Так, деякі діти на футбольну секцію носять українську форму з написом: «Андрій Шевченко». Відзначимо, що для ірландців це чи не найбільш відомий наш співвітчизник.

Все це чудово, але життя диктує свої закони, англійська мова невблаганно витісняє рідну, стає більш легкою  для спілкування наших дітей. Звичайно, вдома ми розмовляємо рідною мовою, читаємо і займаємося з дітьми. Однак цього недостатньо, потрібна професійна система навчання. Саме тому було б добре, якби українські школи створювалися не тільки в Дубліні чи в Лімерік, а і в Голвей та в інших містах Ірландії. Адже, як відомо, діти - наше майбутнє, їм ми повинні передати рідну мову і культуру, навіть якщо їх життя буде пов'язане з іншою країною.

Реклама
Анонси
Офіційно